Сьогодні субота, сиджу я на роботі, і от замість того щоб працювати юзаю хайблог. Зразана штука але я не заражаюся таким штуками. В сенсі що не підсідаю я на онлайн наркотики.

Перевірив це на собі граючи в онлайн-ігри, там те ж свого роду комьюніті - тобто клани, люди спілкуються уже навіть не текстом а голосом, сидять собі по всьому світі і через спепрограми і навушники з мікрофоном керують процесом гри,  - це все дуже занурює, і приваблює. Я грав у ВОВ, потім грав у EVE, трошки в ультыму онлайн, але чомусь ніколи не підсідав на всі ці речі, розуміючи їх обмеженість на тупому фармі, тобто вся гра базуєтсья на накачуванні свого героя і все - тупий фарм.

І люди в Волрд оф варкрафт найбільш популярної у світі онлайн гри, уходять з неї. Статистика невтішня просто уходять. Досягають 70 левела витрачаючи на це роки свого життя, а далі ніби прозріння!!! "А навіщо я на все це витрачав свій час?", "Скільки б чудових речей у реалі я зміг би побачити, і зробити?",  - думають вони і уходять. Але це не надовго, до появи нових трошки кращих онлайн-ігрових наркотиків. І багато колишніх з ВОВу знову підуть туди  - в нові проекти, віддавати себе онлайну. 

Один з найркщих моїх друзів  затятий ВОВер, йому вже 25, а він все баваиться, не помічаючи - що ми вже давно з ним не спілкувалися хоча б у асі, (він живе далеко). І мені сумно, бо раніше ми з ним були ніби як брати щось на зразок цього... А я по старинці час від часу граю у звичайні не онлайн компьютерні іграшик, і хто б що не казав вони не вимирають під натиском онлайну - вони більш корисні для людей, бо їх можна в любий момент покинути, вони як книжки. 

Пограв і пішов працювати наприклад, або пройшов і відклав на полку - і все ніякого затягування у бескінченний віртуал, і фанатизму нгабирати все вищий і вищий рівень, все сильніші і сильніш вміння, не помічабчи що все меньше і меньше часу у тебе й енергії залишається на вірних друзів, тих хто тебе поважає, і сумуює за тобою...